UNA HISTORIA DE AMOR

Док предсидатель Републики Сербиї Борис Тадич поволує Сербох же би ше на попису у сушедних жемох вияшнєли як припаднїки тей националней меншини, бо Серби у шицких жемох у реґиону меншина, у нашей держави попис одложени за октобер, а як ше будземе вияшньовац, то завиши од нас самих. Нє потребене же би нашо два нєвладово орґанизациї Союз и Матка поволовали Руснацох/Русинох и Українцох же би ше декларовали як таки. За то постоя тераз компетентни институциї як, поведзме, Национални совит.

ИНДИВИДУАЛНА СТВАР

Медзитим, очиглядно же “любовна приповедка” хтора тирва уж децениями медзи Союзом и Матку заш лєм, на одредзени способ, порушує явне думанє, а можебуц и креирує. Кед же так вец, як би гварел Тадич, “кажде ше у складзе зоз сучаснима европскима стандардами и вредносцами шлєбодно може вияшнїц о своєй националней, язичней и вирскей припадносци”. Прето, у сучасним ґлобалним швеце кажди чловек ше ма право вияшнїц як сце и як ше чувствує. Чи є Руснак/Русин, Українєц, Еским… Свидомосц о тим хто є, або цо жада буц, бо єст и таких, индивидуална ствар.

По словох предсидателя Союзу Руснацох Українцох Сербиї, Боґдана Виславского, урядове становиско Союзу же би гражданє Сербиї рускей и українскей заєднїци вишли на попис жительства у октобру и вияшнєли ше, бо од того завиши и обсяг правох котри зме, як заєднїца, годни витвориц.

Попис жительства ше отрима и у других европских жемох, у котрих жию припаднїки нашей народносци, та и од пописаного жительства у тих жемох завиши обсяг их правох. Вшелїяк же нє примерене же бизме давали инструкциї як ше припаднїки нашей народносци буду пописовац по других жемох (Русини, Руснаци, Бойки, Лемки, Українци, Русини-Українци итд.), бо то уж ствар нукашнєй политики тих державох. Окреме треба наглашиц же у дзепоєдних жемох постоя розлични стандарди коло нашого опредзельованя, та ше ми нє можеме мишац до тих обставинох. Розлични статус и третман по розличних державох мож ускладзиц лєм зоз медзидержавнима догварками, а нїяк нє з правеньом прициску на други держави же би припаднїкох нашей народносци третировали як то задумали дзепоєдни здруженя гражданох у Сербиї.

МАТКОШЕ И ВИХОДНЯРЕ

У остатнїм чаше барз популарни поход “маткошох” до жемох одкаль пришли Руснаци, насампредз України. Як ше часи меняю. Но, їх “свята мисия”, прешвечиц тамтейших Русинох же су праве тото, Русини, нє Українци, нє Словаци, нє Поляци… Думам же “маткоше” нє треба же би окончовали ратованє Русинох зоз тих жемох и прешвечовали их хто су и цо су. Було би лєпше кед би закукли до свойого керестурского хотара, бо там пошвидко увидза же Русинох/Руснацох вообще нєт, алє же по валалє кружи сказка зоз хтору ше страша мали дзеци: “Ей, були раз ту Руснаци, хтори пошли до Канади, а вец их поєдол поларни медведз, а нє тот карпатски, зоз застави…”

Як ствари стоя, то ше годно и случиц, бо нам “оцовщина” место України постанє Канада, а млади Русини/Руснаци у Руским Керестуре, и у дзепоєдних других валалох, уж почали писац зоз латинку, як прави “Виходняре”, док ше Костельник превраца у гробе. Кед вежнєме же язик и писмо єден зоз найзначнєйших елементох идентитета, вец розумлїве дзе закончиме и чи будземе ище шпивац стару добру “Най жию, най жию Руснаци”.

“ЛЮБОВ”

Же Руска матка нєпреривно критикує Союзову роботу и политику, то уж шицки знаю. Алє же нєпреривно пробую креировац слику же Союз українизує Руснацох, то уж нє стої. Пишу лєм о тим, а о другей файти асимилациї, як, поведзме, сербизациї – нїч. Док у Керестуре дзеци иду до “френда на родєндан”, а нє до “товариша, або пайташа (цо волїце – українизем, чи мадяризем) на родзени дзень”, чолни людзе Рускей матки иду до України придац писмо предсидательови парламента України Владимирови Литвинови же би ше Русини могли вияшнїц як таки. Тото писмо могли придац и ту, кед Литвин пришол до Войводини и лєм потвердзел урядове становиско українскей Влади спрам Руснацох и Українцох у Войводини. Алє проблем же их нє приял, анї ту, анї там.

Чежко, после телїх обструкцийох, потолковац людзом же ше Союз руководзи лєм зоз историйнима фактами, а нє видумує нову историю Руснацох/Русинох. Дзепоєдни “предняки-визионаре” мали рижни идеї, а понеже ми барз мали же бизме креировали нову историю швета, остало лєм же бизме ше борели за свойо у власним дворе.

МОНЕТА

Капирам же то єдна файта ровноваги медзи Востоком и Заходом, понеже Руснаци/Русини у Канади и Америки постаню Канадянє и Американци, та вец голєм на Востоку най достанєме даскельо Русинох “екстра” же би нас могли почишлїц и на ножних пальцох. Особнє думам же ше шицки Руснаци, та и тоти цо члени Союзу, хтори ше так чувствую, так и вияшня, бо кед би було иншак, будуци попис укаже же нас єст голєм 5 000 менєй, нє рахуюци тих цо пошли до Канади, а насампредз младих, хторим очиглядно прицагуюца сила монети важнєйша од моци идентитета. З другого боку, прешвечовац младих же буц Руснак то чиста еґзотика, при дакому да резултати, а при дакому нє. Завиши од арґументох и презентациї. Млади нєшка нє глупи и сиґурно же калкулую же чи можу од руснацтва профитирац и цо им воно принєше. Бриґи, чи перспективу.

Важну улогу ту ма и фамелия, бо младим треба потолковац же нє треба же би ше ганьбели од свойого, алє го чували и пестовали. То досц чежко у нєшкайшим чаше, кед ґлобализация найвекша шветова вредносц, алє нє и нєможлїве. На дзепоєдни ствари нє мож уплївовац, як цо у мишаних малженствох, алє кажде хто дзба о себе, поступи по своєй совисци и як дума же треба. Так, можебуц, достанєме даяку ровновагу у хторей ситуация нє будзе така чарна як цо випатра, та ше можебуц и нєсподзиваме. Єдно сиґурне – од попису ше нє треба бац, алє го треба прилапиц як порядни дружтвени здобуток.